Митрополит Андрей

Про виховання в родині

1939 р., листопад, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея до вірних

Мир Вам і Божа благодать!.. Найважніша справа для Церкви, народу й родин – аби діти були добре виховані. Коли людина від дитинства навчиться боятися Бога, заховувати Його св[яті] заповіді, дбати про Божу благодать, стерегтися гріха, тоді й у житті буде добрим, совісним чоловіком, правдивим християнином і принесе родителям, Церкві та Батьківщині потіху та славу і буде працювати з хісном для Бога та ближніх.

А навпаки, коли дитина не навчиться катихизму, коли не вправиться замолоду в боязні Бога та в совісному виконуванні обов’язків, виросте на чоловіка, що не зумів бути добрим та виконати своїх обов’язків супроти Бога і ближніх.

Ми, священики, по спромозі працюємо для Вас та над вихованням Ваших дітей. Між тими обов’язками найважніший – проповідати і катихизувати діти. Самі знаєте, що ті наші обов’язки були все нелегкі, а відповідальність перед Богом та людьми – важка. Тепер вони стали ще тяжчі.

В деяких місцях не допускає нас большевицька влада до школи, і ми не в силі досягнути багатьох людей, навчити їх як слід Божої науки. Тому збільшується обов’язок родителів родини подбати про те, щоб діти були добре виховані й навчилися від дитинства правд святої віри.

Я як Ваш душпастир пригадую Вам цей важний Ваш обов’язок супроти дітей, що з кожним днем стає важнішим. Від Вашої праці зависить їхня будуччина та Ваше щастя і старість.

Бо хто ж не знає, як гірко можуть плакати родителі над недобрими синами, доньками. Щоб той обов’язок виховання дітей як слід сповнити, пам’ятайте на мою усильно, так часто повторювану раду: спільно молитися рано і ввечір наголос, по змозі – з молитвослова. При них і мала дитина, яка ще нічого не розуміє, привикне до молитви, вслухається у слова Отченашу і Символа віри.
А кожне слово – важне, кожне слово є дверми до неба; підносить душу від болота матеріяльного життя й кожноденної злоби, біди й нужди до чогось вищого, святого, чистого, ідейного, до Бога, – до того життя, що нам його дає благодать Ісуса Христа. Тому кожне слово молитви нехай буде вимовлюване голосно, виразно, зо страхом Божим, із глибоким переконанням, із душею, зверненою до неба та відверненою від гріха. Старші діти, молодь нехай помагають батькам у сповненні того обов’язку супроти братчиківсестричок та інших дітей у громаді. До катихизування потрібно, як і до про- 10 повіді, післанництва Церкви.

Ті, що Церкві відбирають спосіб утримання священика, себто церковні й парохіяльні ґрунти, кривдять парохію та всіх християн, яким потрібна праця священика.

Те післанництво-місію вділяю цим письмом усім християнам доброї волі, що схотять заступити нас, священиків, і помогти нам сповнити той душпастирський обов’язок супроти християнських душ.

Читати також:  До монахів і монахинь та всіх, що спільно живуть по євангельських радах

До Тебе, Українська Молоде, звертаюся з цим закликом і проханням! І Ви, Християнські Жінки, поможіть у цій справі. Як матері, як сестри, як християнки дбайте про те, щоб усі діти знали св[яту] віру. Всі разом подбайте про те, щоби й у школі вчили катихизму. Будьте апостолками Ісуса Христа, ширіть Його царство, працюйте для Нього й у своїх родинах, і в цілій громаді. Поможіть і в тій другій справі, що немалим тягаром опадає на християнські громади: Церква стратила ту поміч, яку правительство обов’язане давати на утримання духовенства.

Зі Львова не маємо що священикам давати. Лишаються тільки церковні й парохіяльні ґрунти, але й вони загрожені, бо в кожній громаді є люди, що не дбають про священика і церкву та хотіли би ґрунти, церкви й парохії взяти для себе. Нехай вони знають, що, хто присвоїть собі церковні, парохіяльні або монастирські добра, стягає на себе тяжкі церковні кари.

Всім Вам, Браття й Сестри, пригадую обов’язок причинятися до утримання священика в його найконечніших потребах. Хто користає з духовної праці священика, той перед Богом і совістю зобов’язаний причинятися до його утримання. Такий євангельський закон! «Коли ми сіяли вам духовне, чи велика річ, коли б ми ваше тілесне жали… Чи не знаєте, що котрі в святині працюють, зі святині їдять, а котрі вівтареві служать, з вівтарем діляться. Так і Господь постановив, щоб ті, що голосять Євангеліє, з Євангелія жили» (1 Кор. 9, 11-14)1 .

Читати також:  Обернулася картка історії

Ті, що Церкві відбирають спосіб утримання священика, себто церковні й парохіяльні ґрунти, кривдять парохію та всіх християн, яким потрібна праця священика. Ви, Християнські Невісти, ставайте в обороні Церкви і дбайте про те, щоб у громаді лишилася та поміч, яку дають релігія та Церква. Дбайте про те, щоби священик, що для громади працює, не терпів із родиною голоду!

Обставини вкладають на християнські родини ті два великі обов’язки. Тим, що ті обов’язки радо будуть сповняти, нагородить сам Христос Спаситель, а нагорода Його – благословенство, хоч і серед хрестів, на цьому світі, й вінець апостолів у Божому царстві. Тих, що слів моїх не послухають, я перестеріг і перед Божим судом не буду відповідати за наслідки їхнього поступування. Бог буде нас судити.

Зрештою, Дорогі Браття й Сестри, багато моліться, дбайте про побожні книжки, читайте їх наголос усім, що хотять послухати, дбайте і моліться про загальне добро народу, Церкви, працюйте для добра ближніх. 1 Властиво, йдеться про 1 Кор. 9, 11, 13-14 (прим. ред.). 11 Християнська наука – це наука любові, християнське життя – це чинна любов ближнього; показуйте ту любов ближнього особливішим способом усім безбожникам, моліться за них багато, принимайте на себе терпіння за їхні гріхи, ставайте з любові до них учасниками терпінь і мук Христа Спасителя. «Христос для нас умалив Себе, прийнявши вид слуги…» (Флп. 2, 7), «для нас зубожів, хоч був багатий, щоб ви Його вбожеством збагатилися» (2 Кор. 8, 9). Ідіть за прикладом Христа, терпіть усі злидні й убогість для спасіння наших братів-безбожників. Покажіть їм щиру любов, а приєднаєте їх Спасителеві. Нехай пізнають у Вашій любові, що Ви учениці Христа, що «Бог є любов’ю»2 , любов – це найвища, одиноко тривала і могутня сила на світі. І нехай Божа благодать піддержує Вас у сповненні Вашого великого післанництва, нехай зробить Вас достойними і того післанництва, і сповнення його, і, вкінці, нагороди за те сповнення.

Читати також:  До духовенства та вірних із приводу визволення Галичини з-під радянської окупації

†Андрей Митрополит
Надр.: Письма-послання митрополита Андрея з часів большевицької окупації. – Йорктон, Саск., 1961.

Додати свій коментар