молитва

Про важливість молитви за безбожників

1940 р., квітня 1, Львів. Послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних

«Рече безумен в серці своєм: ність Бог» (Пс. 13, 1)1 . Правдиве заперечення існування Г[оспода] Бога є теоретично неможливе. Т[о] зн[ачить], чоловік ніколи не може дійти до правдивого переконання, що Бога нема. Так учить філософія, навіть нехристиянська (Кант2 ).

Хто твердив би, що напевно знає, що Бога нема, мусів би про себе думати, що всьо знає, а такий, очевидно, нерозумний. А той, що в серці своїм говорить чи радше в себе самого вмовляє, що Бога нема, то робить це хіба тому, що хоче так поступати чи так жити, як коли би Бога не було. А такий знову нерозумний, бо в житті не рахується з тим, що найважніше і перше. Або ліпше сказати, що такий чоловік собі в житті ставляє за найважніше і перше те, що не є Богом, себто робить собі бога іншого – неправдивого Бога.

Кожний чоловік – чи хоче, чи не хоче – мусить мати щось, що уважає за найвище, за найсвятіше. Бо така вже вдача нашої природи, що усе, що робимо, робимо для якоїсь мети, щось хочемо осягнути. Та найвища й остання наша мета – то наш Бог. Хто жиє на те, щоби заспокоювати свої пристрасті, для того пристрасті є богом. Про таких св[ятий] Павло каже, що їх богом є черево. Т[о] зн[ачить], такий чоловік не знає, не почитає, не любить нічого вищого, як тільки своє черево.

Коли хто не хоче узнавати Всев[ишнього] Бога, що царствує над небесами, то тільки тому, що умом і серцем не може сягнути вище понад своє черево чи над якісь добра, котрі служать дочасному, матеріяльному життю.

Пс[алом] IX ось як описує поступування грішника: «Грішник хвалиться своїми пристрастями, і безбожник називає себе самого щасливим. Грішник стягає гнів Божий на себе, бо не питає про Божу волю у своїй гордості; для нього нема Бога. Порочні є дороги його життя усюди і все. Не рахується з Божим судом і думає, що може сміятися зі всіх своїх противників» (Пс. 9, 24-32). А про тих видає пророк такий суд: «Їх горло є отвертим гробом, своїми лукавими язиками [кажуть неправду], гадюча отруя під їх губами, їх уста повні проклонів і гіркости, їх ноги скорі до проливу крові, знищення, і горе на їх дорогах, а дороги мира не пізнали. Нема Божого страху перед їх очима» (Пс. 14, Рим. 3, 10-19).

Читати також:  Про завдання проповіді

Ясна річ, що хто в житті не узнає Бога ні Божого закону, той не навчиться виконувати своїх обов’язків, а через те жиє, як скотина. Хто заперечує Божий суд, той жиє для неповздержної змисловости, хоче тільки уживати (Премуд. 2, 1-21)6 . Не знаючи Божого закону, не можуть мати й поняття про правдиву любов ближнього. Праведник журиться і старається про убогих, безбожник не знає милосердя (Притч. 29, 7)7 . Праведник дбає навіть про потреби худоби, а серце безбожника не знає співчуття (Притч. 12, 10)8 . Душа безбожного жадна злого і не має ніякого згляду на добро ближніх (Притч. 21, 10)9 . Чужу власність собі привласнює, обкрадає вдовицю і сироту, насичується чужим, несправедливо добутим добром. Коли інші голодують, вони безоглядно тільки про своє дбають (Іов. 24, 2-4).

Безбожник є фальшивий, «говорить мирно з ближнім, а в душі має недобрі наміри супроти нього» (Пс. 28, 3). Ще гірші є такі безбожники, що знають, що Бог є, а з ненависти до Нього і до людей хотіли би Бога знищити; хотіли б Йому шкодити, а коли б могли, то й із престола Його скинути. Коли між безбожниками є люди, яким Бог дав спосібності й розум, то, стративши Божу ласку і совість, стаються лютими ворогами Бога і просто слугами проклятого діявола. Бо ж мусять вони бачити, що коли би дійсно Бога не було, то не треба би вічно про те говорити і нищити поняття Бога в людських душах. Як чого нема, то як же про це можна й говорити? А якщо Бог є тільки видумкою, про яку в казках оповідають, то хто ж розумний буде боротися з казками чи видумками?!

Читати також:  Про небезпеку занедбання потрібної праці

Може, нема яснішого і певнішого доказу на існування Бога, як саме та ненависть діявола та злих людей супроти Нього. Вони є також свого роду свідками на те, що Бог є, що є Паном неба і землі, що всьо сотворив, що всім промишляє, що нам дає спасіння. Але є й інші розумові докази на те, що Бог існує. Вони такі ясні та певні, що нема чоловіка, хоч трохи розумного, котрий би їх не признавав. Усі ті докази полягають на тому, що ми бачимо і руками дотикаємо кожної днини Божих діл і з тих діл пізнаємо Його. Ті діла – то наслідки Його праці чи ділання. Бо, ділаючи й працюючи, не працює Бог так, як хто-небудь із нас, себто не мучиться, не потребує відпочивати й не потребує ніякого матеріялу. Ми так пізнаємо Бога, як пізнаємо майстра по його роботі. Хоч і не бачимо будівничого чи теслі, що побудував хату чи церкву, а однак знаємо, що він є. Пізнаємо теж, чи він є гіршим, чи ліпшим майстром.

Є то така загальна правда, що й кожний безбожник мусить її признавати. Безбожникові, який каже: «Бога нема», – скажіть: «Я вам покажу годинник, що його не робив ніякий годинникар, хату, що її не будував будівничий, чоботи, що їх ніхто не робив» і т[ому] п[одібне]. На таке відповість він, що це неможливе. Тоді скажіть йому: ось годинник, про який ви самі говорите, що його ніхто не зробив: подивіться на небо, в напрямі півночі, коли світять усі зорі! Ось середина годинника – полярна зоря, – а довкола неї обертаються так, як указівки в годиннику, всі зорі, а цілий круг перебігають у 24 годинах. Чи це не годинник? Про цей годинник я говорю, що його Всев[ишній] Бог сотворив, а ви говорите, що сам себе зробив, що припадково повстав. Коли ви за правду принимаєте, що таке можливе, то чому ж не вірите мені, коли вам покажу годинник, що його ніхто не зробив? Я ж ваші слова повторяю! Коли бачите дим, усі ви, безбожники, говорите: «Десь горить!» Коли бачите пшеницю чи бараболю, кажете: хтось засадив бараболю чи посіяв пшеницю. А про всі дерева кажете, що вони припадково сталися!

Читати також:  Про переслідування Церкви радянською владою та обов’язок і надалі працювати для добра Церкви й народу

Від М[итрополичого] О[рдинаріяту], 1.ІV.1940 [р.].
М[итрополичий] О[рдинаріят]. – Ч[исло] 16.

М[итрополичий] Ординаріят усильно поручає Духовенству і вірним молитви за безбожників і за всіх вірних, які в совітській Росії не мають змоги приступити до Святих Тайн і слухати Божого слова. Те поручення пригадають Всеч[есні] Отці вірним у часі унійного тижня, заохочуючи людей до добровільного принимання всіх своїх терпінь. Будуть також усильно просити Бога про покликання для унійної праці багато правдивих 36 апостолів і місіонарів по словам Ісуса Христа: «Жниво велике, а робітників мало».

Додати свій коментар