До Української Молоді

До Української Молоді

1939 р., грудень, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея До Української Молоді

Мир Вам і благодать!

Горнетеся до всякого роду шкіл, користаючи з того, що навчання безплатне. Добре робите, що дбаєте про освіту і знання. Бо після християнської праведности та Божої благодаті знання є найбільшою силою, якою людина може розпоряджати. В освіті йде про одне: щоби знання було правдивим знанням, аби відносилося лише до правди, а не було неправдою, брехнею.
Бо як правдиве знання є силою людини, так і фальшиве знання, оперте на неправді, є для чоловіка правдивою недугою, каліцтвом та нещастям на ціле життя. А що людська природа є зіпсута, що пристрасті чоловіка тягнуть до злого, що розумові трудно доходити до правдивої та неложної правди, то й треба Вам тієї Божої Мудрости, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого й у множестві подаваних людьми відомостей вибрати ті, які чоловікові потрібні та хосенні, а оминати ті, які йому наносять шкоду. Нехай же провідним світлом Вашої праці в школах буде передусім випросити з неба той прецінний Божий дар, яким є Мудрість.

У кожній школі зачинають християни науку від молитви; і Ви так само робите. Про що ж просимо перед наукою? Про Божу Мудрість, про той неоціненний дар, що нам Всевишній обіцяв просячим дати. Божа Мудрість – це найкраща, найвища і найцінніша прикмета людського ума. Вона є причиною, що й дитина мудра умом вище стоїть, ніж не один чоловік, що береться інших учити. Така дитина, може, не має всіх відомостей, які він посідає, але якщо він Божої Мудрости не має, то дитина перевищає його цею
світлою, ясною та могутньою прикметою ума, яка ставляє її вище [над] його інтелектуальним, умовим життям. Сила ума і його світло не в тому, щоби знати багато подробиць, але щоб добре, глибоко знати те, що знається, бути якнайбільше віддаленим від помилок і обманів та мати якнайправильніші поняття про загальні питання, обминаючи, може, й міліони подробиць, у які умові не можна або й не варто входити. Так, більше знає про нашу землицю той, хто знає, що вона є кулею і обертається довкола Сонця, ніж той, хто того не знає, але зате хоч би на цілому моргові порахував усі травинки і їх корінчики.

Читати також:  Ісус Христос сказав...

Тому прикладайтеся до прохання про Божу Мудрість, щоденно до неба руки витягайте та повторюйте: «Боже Предвічний, зішли на мене 15 з високого неба Твою св[яту] Мудрість, просвіти нею мій ум, нехай Божа Мудрість поведе мене дорогами правди, нехай стереже мене від ложі та обману! Прошу о це через хресну смерть Ісуса, через Непорочне Зачаття
Преч[истої] Діви Марії. Прошу Тебе, Христе Боже, о той цінний дар! Ти обіцяв його через Ап[остола] Якова всім, що будуть про нього просити. Хочу бути першим між тими, що будуть просити. Сповни Свою обітницю, Предвічний Боже, і вислухай покірну християнську молитву».

Поручаю Вам також дуже й дуже, Дорогі Діти, часте принимання св[ятих] Тайн. У школах не будуть Вам того пригадувати; самі пам’ятайте про це. Св[ята] Євхаристія – це обильне джерело всяких Божих ласк, – черпайте з нього для себе, родителів, рідні, свого села і Батьківщини. У св[ятій] Євхаристії приходить сам Ісус Христос до Вас, хоче у Вас гостити. Тоді просвічує Вашу душу, очищує її з усякої плями гріха і пристрасти й наповняє її Божими дарами. Днина, в якій чоловік приступає до св[ятого] Причастя, є святою, великою дниною. Пам’ятайте тільки, що треба до св[ятого] Причастя приступати з чистою совістю, тобто що чоловік перед св[ятим] Причастям мусить знати про себе, що він в останній сповіді не образив Бога ніяким тяжким гріхом. Хто того свідомий, той може приступати до св[ятого] Причастя і без сповіді, в тиждень, у місяць після сповіді. Очевидно, мусить до св[ятого] Причастя добре приготовлятися, себто мусить бути натще і приступати до Ісуса Христа не для людського ока, не зі звичаю, не тому, що інші так роблять, а тільки тому, щоби приступати до І[суса] Хр[иста], щоби придбати Його св[яту] ласку. Священик каже: «Зі страхом Божим і любов’ю»1 , – тобто в дусі покаяння за всі свої гріхи і в дусі любові до І[суса] Хр[иста] Бога. Пам’ятайте, Діти, що це страшний гріх – приступати до св[ятого] Причастя в Божій неласці, з тяжким гріхом на совісті.

Читати також:  Про важливість молитви за безбожників

Святотатське Причастя – це повторення гріха Юди Іскаріота. Як Юда приступав до Ісуса Хр[иста] і в Гетсиманському городі цілував Його, а в серці мав зраду, бо поцілунком показував Христа Його ворогам, так і грішник приступає до І[суса] Христа, віддає Йому неначе поцілунок, той знак любові, яким є св[яте] Причастя, а в душі зневажає Його та віддає Його пекольним силам, до яких належить душа, позбавлена Божої благодаті. Хай Бог Усевишній стереже Вас, Дорогі Діти, перед тим страшним гріхом, що веде
душу в пропасті всіх гріхів, таких, про які чоловік навіть не має поняття.

Стережіться гріха проти св[ятої] віри, тримайтеся св[ятої] Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада св[ятої] Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином. Пам’ятайте, що Бог Вам дав ту велику ласку – належати до cв[ятої] Католицької Вселенської Церкви. Любіть її, будьте їй вірні, самі старайтеся, щоби знати науку катихизму, щоб не опускати щоденних молитов, аби часто приступати до св[ятого] Причастя, а вже коли не можна інакше, то бодай 4 рази до року. Дбайте про те, щоб читати побожні книжки; Ви, старші, для молодших братчиків і сестричок будьте вчителями, наставляйте їх на праведну дорогу, вчіть релігії, читайте також побожні книжки і родичам, і чужим, що про те не пам’ятали би без Вас. Намовляйте батьків, аби щоденні молитви в хаті рано й увечір, а бодай раз у день спільно відчитували або й співали наголос із молитвослова. Коли потрапите батьків до того намовити, будете мати велику заслугу, а цілій родині зробите велике добродійство. Звичай спільно молитися – це дуже святий, дуже християнський і дуже важний звичай. Він є причиною, що Бог благословить такі родини; Христос із ними неначе живе та власною рукою веде дорогами християнського життя. Ви, Дорогі Діти, будьте добрі та це моє письмо перепишіть собі й пригадуйте його собі від часу до часу та пригадуйте ті правди й іншим дітям. Цим письмом, Дорогі Діти, хочу з Вами розпращатися, бо не знаю, чи мені Бог дозволить працювати для Вас і за Вас молитися. Нехай це моє письмо буде для Вас неначе моїм завіщанням, останньою наукою, проханням і щирим батьківським благословенням.

Читати також:  Празник Благовіщення – це Празник Євангелія


Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і Причастя святого Духа нехай буде з усіма Вами. Амінь!

†Андрей Митрополит

На фото: Митрополит Андрей серед пластунів. 1930 р.

Додати свій коментар