молитва

Архипастирські побажання на Великдень

1942 р., квітня 1, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея Шептицького до вірних із побажаннями на Великдень

Пишу це в Страсну середу; це – найстрашніший день в цілому році. Страшна Страсна п’ятниця – день Христової смерти, – але причиною Христової смерти – Юдина зрада.

Христова смерть є нашим відкупленням, нашим спасенням, і тому навіть для найбільших грішників це день, просвічений небесним світлом надходячого празника Христового Воскресення. А зрада Юди пригадує нам, нещасним грішникам, бездонну злобу людства, його безприкладну, непоняту, прямо загадочну невдячність, пригадує безодню нерозуму, добровільне засліплення людей, що не хотять бачити правди, пригадує нам наше засліплення, нашу безконечну, безстидну слабість, наші пристрасті, нашу злобу, всі наші злочини та Юдину зраду святокрадського Причастя, яке для нас, усіх християн, є бодай можливим упадком.

Коли хочете кілька слів радісних побажань на Великдень, не кажіть їх нікому писати у Велику середу, бо замість радісних побажань Ви готові почути зойки пекольної безодні, якою є злоба цього світу. Ви готові почути виття скажених собак, якими є ті, що в житті мали нещастя вже не допуститися Юдиної зради святокрадського Причастя, але перед тим злочином, задержані Божою благодаттю, зрозуміли, до чого їх пристрасть веде, й покаялися. А це покаяння – пекольним вогнем в їх грудях; воно наповнює їх душу таким безмірним стидом і жалем, що не багато бракувало, а були би злочинну руку злочинця піднесли на найбільшого добродія, на Спасителя, на Батька, на одинокого Дателя життя і спасення.

Читати також:  Про небезпеку занедбання потрібної праці

І довгі ще літа після страшної хвилі забуття їх серце виє з болю і, як розтоптаний хробак, повзає по світу, щоб стерти з душі незмиту і не до змиття пляму тої невірности – можности такого злочину. А однак і Велика середа недалека до світлого поранку Пасхи. І серед найбільшого болю та стиду як що з гниючого трупа, яким є грішник, може зробити світлого ангела, жителя небес, – то гадка Христового воскресення.

Так є, Браття, Сестри, Діти, – Христос воскрес. Хоч ми й недостойні, хоч ми нужденні грішники, Христос і для нас воскрес, і ось ще один-два дні – а побачимо на небі ясне сонце. Вірою побачимо воскресшого Христа і на крилах небесної надії та більше ніж небесної, бо Божої, любові піднесемося на небо до Христа, Спасителя, до Пречистої Діви; піднесемося до неба, до мети цілого нашого життя, до того добра, що нам ніхто його не відбере, до того добра, при якому наше серце, хоча ще й терпить, але спасається, може, якраз терпіннями. Бо нема іншої дороги о спасення, як терпеливість, витривалість, лагідність, вірність у сповнюванні щоденних обов’язків, і це – пересвідчення, що його часом лише надмір болю затирає: від Великої середи недалеко до світлого Христового Воскресення.

Читати також:  До монахів і монахинь та всіх, що спільно живуть по євангельських радах

Такі мої побажання для кожного з Вас зокрема, для батьків і дітей, для старих і молодих, для тих, що над гробом, і тих, що вийшли щойно з колиски, для Вас тут і Вас там, для тих, що по тюрмах і в’язницях, для тих, що терплять голод, і тих, що насичені, для тих, що жиють в Божій благодаті, й для тих, які сьогодні ще мають руки, сплямлені кров’ю. Нехай же для нас всіх без винятку: Христос Воскресе!

Писано 1 квітня н[ового] ст[илю] 1942 р[оку].

†Андрей Митрополит

Додати свій коментар