Андрей Шептицький

Про обов’язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та аґітаторів

1939 р., вересня 1, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея
до духовенства


До Духовенства

І
Поручаю Всечесному Духовенству кілька разів перед проповіддю в
матірних і дочерних селах перечитати народові цей короткий поклик.

Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так
особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна. Воєнні події, комунікаційні труднощі, неможливість порозумітися,
неймовірні вісті, що їх так обильно поширює уява, сплетні, острах, – це все обставини, що сприяють пропаґанді всіх тих, що в закаламученій воді раді
б ловити рибу.

В нашому положенні під воєнну пору найбільшою небезпекою для Церкви й народу є всякого роду аґітатори і провокатори, між якими, без
сумніву, находиться много таких, що їм не йде про добро народу, хоч про це можуть і словами запевняти, але лиш про добро власне або про добро
чужих, ворожих нам, елементів.

В ім’я добра нашої Церкви й нашого народу мушу Вас сьогодні усильно перестерегти перед тою небезпекою. Може їх бути много, бо загальне
наше положення надто складне і трудне, щоби вже то само не зродило великого числа риболовів у каламутній воді. Не слухайте намов людей, що їх
не знаєте, не поступайте без поради старших, відповідальних наших провідників, духовних і світських. Не давайтеся наклонювати до яких-небудь
актів насильства або непослуху, заховуйте розвагу й супокій, єдність і згоду, керуйтеся в усім розумом, просвіченим вірою. Божий Закон хай буде правилом Вашого поступовання й Вашою ціллю. Ідучи дорогою цією, без ніякого
сумніву, найлучше послужите Батьківщині й будучності нашого народу.

«Моліться о мудрість для себе і для цілого народа і о добро мира для
цілого світа. Най Бог Вам благословить і хоронить від усякого зла!»


II
Всечесному Духовенству поручаю часто в проповідях, катехизаціях і поза проповідями пригадувати вірним великі правди віри, що помагають
християнинові задержувати супокій і рівновагу духа. Часто говоріть про Боже провидіння, про Божу любов і доброту, про чесноту й надію, про життя Божою благодаттю й усильно заохочуйте вірних до частих і покірних молитов. З народом моліться о мир, про всіх взятих до війська, всіх терплячих,
про тих, що знаходяться в небезпеці життя або смерти.

Читати також:  Про два невідомі листи Леоніда Фьодорова до Митрополита Андрея

Часто повторяйте, що християнське життя – це життя з Божою благодаттю. До нього потреба чистої совісти, то є свідомости, що чоловік не має
тяжкого гріха не спокутуваного, що може безпечно ставати перед Божим судом із повною надією вічного спасіння.
При кожній Службі Божій кожний священик Львівської Архиєпархії най до мирної ектенії додає два завізвання «в часі всенародної скорби» і 2
завізвання «о поміч св[ятого] Духа» для цілого народу і всіх його провідників.

Щоденні християнські молитви, які в церкві прилюдно відчитує по відправі священик або дяк, нехай будуть відмовлювані з особливішим натиском і повагою, додаючи до них уступи катехизму.

Священики най не забувають, що головним їхнім обов’язком, як і головною наукою, яку мають давати людям, є примір св[ятого] життя. Для
того най стараються часто відвідувати Ісуса Христа, перебуваючого в Найсвятіших Тайнах, най у Нього шукають помочі на всі труднощі життя, най
дають народові примір частої, довгої та витривалої молитви.

Без конечної потреби, яка рівнялася б фізичній неможливості, най не покидають свого становища, най із подвоєною ревністю працюють у церкві
та школі й най звертають особливу увагу на катехизацію дітей і в церкві, й у школі так, аби доростаючій молоді не забракло знання правд віри.
Нехай душпастирі, а і катехити, о скільки їм час на те позволяє, гуртують, організують і вчать доростаючу молодь, нехай у приятельських розмовах стараються мати на них вплив у дусі християнської любові й любові Батьківщини, най перестерігають їх перед нерозважними кроками, що могли б родині, селові, а навіть народові принести великі шкоди, навіть тоді, коли б їм видавалося, що сповняють найгарніше діло.
Нехай душпастирі будуть також готові послужити вірним, якщо ті просити їх будуть сповіді, відправи, відвідування хворих тощо. Нехай радо
служать вірним доброю християнською радою, заохотою і потіхою. Родини тих, що служать при війську, най будуть для душпастирів предметом особливої опіки і дбайливости. Матері родин, яких мужі пішли до війська, най зрозуміють, як важні та святі обов’язки накладає на них це положення.

Читати також:  Львівські Архиєпархіальні відомості, 1939 рік

Крім обов’язку виховувати дітей, вони не раз мусять поборювати не одну важку покусу, що могла би знищити ціле щастя родини та цілу долю дітей.
Усім О[тцям] Катехитам, о скільки на це позволяє їх обов’язок, усильно поручаю помагати О[тцям] Душпастирям у праці для народу, себто у
сповідях, катехизаціях, проповідях.

Парохам і Завідателям парохій уділяю я наступних властей:

а. Відправляти в разі потреби або користи Службу Божу поза церквою на окремо приготованім на ту ціль престолі й антимінсі, взятому з престола
в церкві;
б. Диспензувати у сповіді від посту, крім Страсного тижня;
в. Розрішати від усіх задержаних в єпархії гріхів;
г. Сповідати законниці й інокині, що о таку сповідь просили б.

Усі законниці й інокині можуть сповідатися в якого-небудь священика, апробованого Митрополичим Ординаріятом у каплиці монастиря, а де
потреба – і в церкві.
В усіх днях поза Страсним тижнем вільно всім християнам уживати за омасту смалець.
В усіх сиротинцях, захистах і захоронках сестри повинні діти приучувати молитов о мир і о пільгу для всіх терплячих, о спасіння для всіх умираючих. Праці в сиротинцях і захоронках можуть перервати лиш у случаю конечности.

Всім законницям та інокиням, яких настоятелька або священик узнає спосібними, даємо місію навчати релігію.

Ту саму власть даємо й абсольвентам Богословської Академії. Богословам, що покінчили 3-й рік, і абсольвентам, що завсігди, крім гомілії, себто короткого пояснення Євангелії, повинні говорити катехитичні проповіді.
На проповіді вільно їм уживати священичої ряси.

На час війни брацтва та католицькі організації не повинні припиняти своєї діяльности, а противно – повинні її побільшати. Старшим членам
брацтв і католицьких організацій поручаємо також усильно пригадувати супругам, що гріх надужиття супружої зв’язі є найгіршим з усіх гріхів нечистих, бо є святокрадством, гріхом проти природи і гріхом, що кличе о пімсту
до неба, а при тім є рівночасно загладою народу.

Читати також:  Про почитання cвятого Хреста

Членам усіх брацтв і католицьких товариств і всім побожним християнам поручаю також часте св. Причастя, пригадуючи їм, одначе, Божу кару,
яку могли би стягнути на себе і на цілий наш народ гріхом святокрадського Причастя. Це повторення гріха Юди Іскаріотського є такою потворною образою Божою, що один грішник міг би на всіх стягнути необчислені й необмежені нещастя.

Всім християнським родинам поручаю спільні молитви на голос у хаті рано й вечером. Діти при тих усіх молитвах най благають о поміч із
неба для неприсутнього батька.

Всім О[тцям] Деканам даю власть розрішати від усіх случаїв, задержаних Папі, крім «абсолюції компліціс»1
.
У случаю неможности порозумітися – віднестися до Митрополичого Ординаріяту; всім О[тцям] Деканам даю власть диспензувати від перепон2
4-го степеня й від двох оповідей. Усім законницям та інокиням уділяю диспензи від м’ясних потрав на середи позапосні й на понеділки в часі поснім.
Пригадую Вс[е]ч[есному] Духовенству закон Церкви, що не дозволяє уживати дзвонів без позволення пароха або завідателя. Цей закон належить вірним пригадувати й перестерігати його виконанням.

Від Митрополичого Ординаріяту у Львові дня 1 вересня 1939 р[оку].
†Андрей Митрополит

ЦДІА України, м. Львів. – Ф. 358, оп. 1, спр. 165, арк. 21-24, черн.,
маш..
———————

Absolutio complicis (лат.) – розгрішення спільника у грісі проти чистоти; відповідно до канонічного законодавства Церкви відпущення у сповіді такого гріха належить винятково до
компетенції Апостольського Престолу (прим. ред.). 2
Розриваючі подружжя перешкоди, тобто умови, при існуванні яких є цілковито унеможливленим правосильне укладення нареченими християнського подружжя (прим. ред.). 3
Обов’язкові оголошення щодо бажання наречених вступити в законний християнський
шлюб, основною метою яких, окрім оповіщення широкому загалу вірних парохій місця проживання наречених стосовно їхнього бажання укласти церковне подружжя, є отримання достатніх відомостей щодо реквізитів особистості наречених, тут – щодо вільності їх стану та
можливості правосильно укласти християнське подружжя (прим. ред.).

Додати свій коментар