Чи був митрополит Андрей Шептицький політиком

Про переслідування Церкви радянською владою та обов’язок і надалі працювати для добра Церкви й народу

1940 р., березень, Львів. Послання Митрополита Андрея до монаших чинів і згромаджень

До Вс[е]ч[есних] і В[исоко]пр[еподобних] О[тців] Верховних Настоятелів монаших чинів: Єром[онаха] Віталія, протоігумена Ч[ина] С[вятого] В[асилія] В[еликого], Єром[онаха] Йосифа, намісника протоса Ч[ина] С[вятого] Ізбавителя, і Єром[онаха] Климентія, ігумена Успен[ської] Лаври Студійського Устава в Уневі.

У Світлий четвер ц[ього] р[оку] зачнуться у Львові наради нашого Єпарх[іяльного] Собору. На цей Собор запрошую Ваші Всечесності зі всіма настоятелями і єромонахами Вашого Чина й Устава. Вправді, єпарх[іяльне] законодавство не торкається Ваших монастирів, яких правила є одобрені, зглядно щодо студитів у найблищому часі будуть одобрені Апост[ольським] Престолом. З многих, одначе, причин Єпарх[іяльна] Влада і Духовенство є у високому ступні заінтересовані в цьому, щоб і Ваші Всечесності не відмовили нам участи в тій нашій законодатній праці в Соборі.

Передусім почуваюся до обов’язку звернутися до Вас як представників усіх мужеських монастирів. Завдано усім монастирям тяжку кривду, яка є і тяжкою зневагою Церкви. Вправді, справа була рішена серед таких обставин, у яких, побоюючися про життя, делеґати не здавали собі справи, що стали сліпим оруддям наших ворогів і своїм рішенням хоч, може, мало свідомим і мало добровільним, завдали тяжкий удар нашій Церкві й нашому народові.

Не може бути, щоб така яскраво незаконна і така кривдяча ухвала лишилася без ніякого спротиву зі сторони Єпарх[іяльної] Влади. Для того і Ми яко Галицький Митрополит торжественно проти того насильства протестуємо, а усім монахам, тим актом переслідуваним, і особам Ваших Вс[е] ч[есностей] виражаємо наш глибокий біль і наше обурення за таке кривдяче і незаконне поступування.

Читати також:  Про необхідність праці з церковними братствами

Те знесення з’їздом, який уважав себе за представників цілого народу, є тим болючішим ударом для Церкви і монастирства, що всі Ваші монастирі й монахи з правдивим христ[иянським] пожертвуванням і ревністю працюють завжди для добра Церкви і народу. Ви усі кістю з костей і кров’ю з крові народу Зах[ідної] України. Між Вами були люди й іншої національности, які, одначе, з таким пожертвуванням працювали для нашого народу, що стались у повному значенні того слова нашими найблищими й найдорожчими співробітниками у винограді Хр[истовому].

Безчисленні місії, давані народові, духовні вправи, давані Духовенству, були могутнім орудником піднесення релігійного життя. Крім того, у кожній церкві проповіді, сповіді, велике число Причастей – усе це свідки Ваших трудів і жертвенної любові до нашої Церкви і народу.

Накінець, згадуючи на останньому місці справу не останнього значення, мусимо з признанням піднести, що правильне життя у Ваших монастирях було заєдно для народу і Духовенства зразком єванг[ельських] рад і стремлінням до звершенности християнського життя.

З приводу всіх тих Ваших немалих заслуг для нашої Церкви і народу висказуємо Вам найгарячішу подяку, признання і похвалу. При тій нагоді мушу рішучо піднести, що весь нарід із дуже нечисленними виїмками зрадників Церкви і народу вважає Вас усіх за своїх, за рідних; високо цінить Ваші труди для добра Церкви і народу та признає Вам, що Ви усі при кожній нагоді поступали завсіди, як повинні поступати христ[иянські] патріоти, любителі народу і Церкви, що Ви були з народом завсіди солідарні у всіх його потребах, бажаннях і терпіннях. З ним Ви завжди терпіли і серед найтяжчих обставин несли «тяготу дне і вар». Я певний, що ціле Духовенство є тої самої думки.

Читати також:  До Української Молоді

Надіюся, що труднощі теперішніх часів скріплять іще солідарність і братню любов, що лучили Вас зі світським Духовенством.
Просячи Вас сьогодні о участь у працях Синоду, маю на думці й справи такі, в яких Ви більше, ніж інші, можете нам дати правдиву поміч. Іде про єпарх[іяльне] законодавство супроти жіночих реліг[ійних] конґреґацій, які в останніх десятиліттях повстали в нашій Єпархїї та які досі не мають іще ніяких законів, одобрених хоч би тільки Єпарх[іяльною] Владою. Але й у всіх інших справах, що відносяться до душпастирської праці над вірними, Ваш досвід піддасть нам, надіємось, не одну практичну і добру гадку. Єпарх[іяльний] Синод, по моїй думці, є неначе іспитом совісти цілого Духовенства, як не менше Єпарх[іяльної] Влади.
Коли Всевишньому подобалося зіслати на наш нарід через ту світову війну тяжкі й болючі хрести і досвіди, ми усі разом і кожний зокрема обов’язані себе самих у дусі покори питати, чи ми не стались причиною тих тяжких страждань цілого нашого народу. Коли приходить нам на гадку, що кожне святокрадське Причастя є повторенням Юдиної зради та гріхом, що кличе о пімсту до неба, не можемо не бути занепокоєні питанням, чи ми самі не спричинили такої тяжкої зневаги Всевишньому. Питання це тим більше мусить нас непокоїти, що навіть без теологічного гріха як сповідники через далеко йдучу ліберальність, як і 1 Пор.: Мт. 20, 12 (прим. ред.). 22 занадто велику строгість, могли статися причиною такого злочину та образи Божої. Бо ж дати розрішення недостойному навіть тоді, коли воно спричинене забуттям, несвідомістю або слабістю волі, оправдує в очах ложного каянника Причастя в грісі та впихає його в дальші гріхи, які він оправдує нашим авторитетом.

Читати також:  Обернулася картка історії

Поміж синодальними рішеннями мусіло би, по моїй думці, одним із важних предметів бути обильніше і певніше знання богословії сповідниками. Яким способом так уложити ті рішення, щоби не були надто великим тягарем, а дійсно поміччю в набуванні того знання?

Не малу також поміч можете принести нашим працям у Соборі своїми молитвами, Ваших монахів і тих, що у Вас сповідаються. Їм то теж прохаю поручити потреби нашого Собору.
Мир Вам!

У Львові в суботу першого тижня Чотиродесятниці р[оку] Б[ожого] 1940.
†Андрей Митрополит

Додати свій коментар