Митрополит Андрей і монахи

Тяжкого удару завдано нашій Церкві й нашому народові, – Митрополит Андрей

1940 р., березня 24, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея До Сестер Інокинь і Законниць усіх монаших і церковних згромаджень Чина св[ятого] В[асилія]В[еликого]: Студ[ійського] Уставу, Сестер Служебниць і усіх інших конґреґацій, яких правила досі не є дефінітивно одобрені Єпархіяльною Владою

Мир Вам і благодать о Господі нашім Ісусі Христі! Актом яскравої несправедливости і насильства відібрано Вам майже усі Ваші монастирі, й монахині змушено покинути монастир та шукати на світі тяжкого заробітку на удержування життя. Ви розпорошені, позбавлені тепер по більшій часті можности спільного життя, каплиць, усіх захистів, сиротинців, інститутів шкіл, які Ви досі провадили з великим хісном для Церкви і народу, а з великою заслугою для своїх чинів і для душ, посвячених Богові життям по єванг[ельським] радам. Воєнні обставини змусили нас досі мовчати і не дали нам змоги станути рішучо у Вашій обороні перед насильством, – тим болючішим, що покривався ложною висказаною волею народу.

Це наше дотеперішнє, противне нашій волі, мовчання нехай ніхто не толкує в тому дусі, що годимось на насильство. Ми не тільки не годимося, але рішучо протестуємо проти задіяної Вам кривди і тяжкого удару, завданого нашій Церкві й нашому народові. При тому виказуємо Вам наше глубоке спочування і велику надію в Бозі, що та кривда буде Вам нагороджена і що вернетесь до своїх монастирів, аби наново зорганізувати працю для добра Церкви і народу. Замовкли хори, в яких Ви віддавали славу Всевишньому і поклін Богопочитання Пр[есвятій] Тройці та Хр[исту] Спасителю, Божій Премудрості, замовкли пісні, але тільки до часу. Відновиться життя по єванг[ельським] радам буйніше, святіше, ніж це було в нашій Церкві перед 1939.

Читати також:  Про організацію парохій і громади

Ви ж, Д[орогі] Сестри, жиючи серед світських людей без тої помочі, яку дає спільне життя по монашим правилам, не переставайте бути монахинямидівицями, посвяченими Всевишньому у виконанні єванг[ельських] рад. Кожна на становищі, яке поставитьВам Боже Провидіння, працюйте для піддержання христ[иянського] духа в народі, для освячування христ[иянських] родин і устереження перед тяжкою небезпекою, яка до них наближається. Працюйте над навчанням катихизму, виробляйте культ святих передань христ[иянського] життя в родині й у кожній парохії, в якій будете жити, помагайте душпастирям у їх тяжкій праці, о скільки вони тої праці будуть домагатися.

А передусім пам’ятайте, що підставою монашого життя, так у монастирі, як поза ним, є молитва. Будьте людьми молитви, любіть молитися, давайте приклад молитви і будьте переконані, що Ваші молитви будуть вислухані. Бо від віків не чувано, щоби християнська молитва не була вислухана. Поручайте також усильно Всевишньому бідних безбожників, що жиють у тяжкому грісі невірства. Випрошуйте також для цілого нашого народу: тут, у нас, і там, над Дніпром, і народові у Вел[икій] Росії – ту благодать, аби ті воєнні події наблизили хвилину приєднання усіх нез’єдинених православних до єдности у св[ятій] Кат[олицькій] Церкві. Моліть і за нас, за духовенство Льв[івської] Арх[иєпархії]! З Божою поміччю зачинаємо Єпарх[іяльний] Собор. Не переставайте випрошувати для нас поміч св[ятого] Духа для такого важного діла!

Читати також:  Про обов’язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та аґітаторів

У Львові, вівторок другої седмиці Вел[икого] посту 1940 [року].

†Андрей Митрополит в[ласною] р[укою]

Додати свій коментар