Митрополит Андрей Шептицький

До монахів і монахинь та всіх, що спільно живуть по євангельських радах

1939 р., листопад, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея

Розсіваючи Вас по світі, Боже Провидіння дає Вам ясне і велике післанництво ширити ради св[ятого] Євангелія та знання Євангелія між людьми. Де лиш осяде хто з Вас або там, де буде могти працею рук заробляти на життя з християнською молитвою, там буде Вашим обов’язком давати вірним св[ятий] приклад християнського життя і науку катихизму.

Будете мусіти вірним служити в покірному сповнюванні своїх обов’язків, ідучи за прикладом Ісуса Христа, що прийшов не на те, щоб Йому служили, але щоб служити.

Як довго це можливе, нехай настоятелі (-льки) вдержують спільноту життя, дбаючи передусім про духа молитви, совокуплення, християнської любові ближнього та готовости сповнити Божу волю.

Всім настоятелям (-лькам) даю власть дозволяти монахам і монахиням вічних обітів перебувати поза монастирем у світських одежах. Вони не перестають бути членами монашої родини, до котрої належать. При неможливості спільного життя мусять працею заробляти на життя, але нехай працю лучать із молитвою і службою ближнього, нехай дітей учать катихизму, нехай вірним дають по змозі все те, що дає той осередок життя, яким є монаший дім. Нехай піддержують християнського духа, любов ближнього, працю для нього на славу Божу і для спасіння душ та любовне принимання Божої волі. Братів і сестер, що є на новіціяті або мають тільки часові обіти, можуть, як про те просять, із них звільнити настоятелі (-льки), яким Митрополичий Ординаріят дає цю власть.

Не монаша одежа робить людину монахом (-инею), а дух покори, молитви, жертвенної любові ближнього і праці для нього.

Те саме відноситься до монахів (-инь) після вічних обітів, які бажають покинути монастир і вернутись на світ. Як довго це можливе, монастирі чи чернечі доми будуть продовжувати удержування сиротинців, захоронок, шкіл чи інституцій. У міру, як це буде ставати неможливим з уваги на зовнішні обставини, настоятелі (-льки) будуть монахам і монахиням давати право або покинути монастир з увільненням від усяких обов’язків монашого життя, або перебувати поза монастирем у світських одежах.

Читати також:  Про важливість молитви за безбожників

Не монаша одежа робить людину монахом (-инею), а дух покори, молитви, жертвенної любові ближнього і праці для нього. Ради св[ятого] Євангелія, пресвяті ради Ісуса Христа можна сповняти в потребах життя, в яких ми й не найшлися б. Нехай Вас Бог благословить і веде дорогами Євангелія до вічного спасіння і до святости життя.

Листопад 1939 р[оку].

†Андрей Митрополит

ЦДІА України, м. Львів. – Бібл., інв. № 264. Надр.: ЛАЕВ. – Річник LV. – Львів, січень 1942 року. – Ч. 1. – С. 14-15. Письма-послання митрополита Андрея з часів большевицької окупації. – Йорктон, Саск., 1961. – С. 2-3. 14

Додати свій коментар